І знов каштани запалили білі свічі,
Весна, тепло. Легкий переполох…
Я дуже хочу глянуть Тобі в очі,
І пригадать, як ми були удвох.
Як усміхалось небо шовковисте.
В якім сіяли зорі голубі.
Твої слова, мов з кришталю намисто,
В плакучій заховалися вербі.
Але ж каштани й досі пам»ятають,
І погляд Твій і лагідні вуста.
Вже вкотре білі свічі їх палають,
Та стежка до них наша зароста.
10.05.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835262
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.05.2019
автор: Валентина Рубан