Буття щоденне в різних міркуваннях,
І знову дихає, мов міх баяна.
В мінорних інколи бува ваганнях,
То враз мажором усміхнеться ранок.
Тоді душа твоя, мов сонце сяє,
І подає надії, безперечно,
Хоча важкі бувають денні сакви,
Ламай скоріш і злу, й обману ребра.
Бо тільки та людина зветься справжня,
Хто відсіч зразу дасть нахабним скулам,
Хто бореться за совість чисту й правду.
На висоті, щоб бути, а не в мулі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830810
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)