знов запах знайомих парфумів...
як привид у натовпі, мить
ударить раптовості струмом,
чуттєвим дурманом, болить!
і напрямок - світ протилежний,
подалі від скорених мрій...
я більше від вас незалежна,
чи чуєш вже, серце, не смій,
на тисячу днів розбиватись
і осінь кохану, терпку...
нам нею вже більше не стати,
як цілим _спаленім листку...
втікатиму знову і знову,
від шлейфу твоїх почуттів...
збирати себе не готова_
з уламків коханих світів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2019
автор: Квітка))