Хай вечір у хмарах, і ти без прикрас,
Але все так само, все знову для нас:
Та сама полянка, той самий струмок
І знову з багаття куриться димок.
Сьогодні не місце столичним вогням,
Оркестри виводять романси не нам -
В лісочку, де в юність не палять мости,
Вечірню заграву запалюєш ти.
Блищать, заворожують очі твої
І трелями глушать слова солов'ї...
Ми дивимось знову на рибок в воді
Під вогник яскравий, не згаслий тоді.
Вело нас кохання в життєвий політ,
По шумних дорогах виводило в світ.
А стежка простенька між соснами в ряд
Нас в юність студентську вернула назад.
Туди, де хмільним ароматом суцвіть
Черемуха голови знову п'янить,
Де вітер ласкавий, як подих весни,
Легенько обносить пилок із сосни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829076
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2019
автор: Леонід Луговий