Повела я тебе по стежках
Щоб зібрати вечірнії роси.
Ти не ніс вже мене на руках,
Не помітив розпущені коси.
Пригадалось… О, де ж той час?
Тоді небо було наче вище.
«Ти» і «я». Не було іще «нас».
І вуста були трішечки ближче.
Ти шалені признання шептав,
Від них охали трави і мліли…
Може хтось в нас кохання украв?
Чи роки пережиті змінили?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827897
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2019
автор: Олеся Лісова