Стою внизу … ось тут … і дивлюся на сцену,
А там черговий лощений панок кричить скажено.
Утома роз'їдає мозок, а він про владу,
Якою стане скоро …
А я й не знав, що я за це стою?!
Спасибі, що сказали!
Я не за те, не хочу я тебе у владу,
Я тут за тих, за ось таких, як я, стою …
Потріскує, немов дрова в печі, розбите скло попід ногами,
Чи доживу …
Чергове шоу: десь там пам'ятник скидали,
Мені це все ніщо, я майже вже горю,
Бо хлопці цілу ніч в ту сторону кидали,
Я про закінчення цього у бога лиш молю.
А далі друг із ношами побіг, коли убитих забирали,
Там гад якийсь зверху сидить, вони по нас стріляли.
Тепер лежить, а як тепер його усе життя,
Чим це провалля нам тепер заклали?
За що воно? Він там навік лежить.
Щоб ті тут далі панували?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825993
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.02.2019
автор: Дружня рука