Навіщо зараз ліхтарі –
дивуюся, їй-богу…
Рум’яний місяць угорі
підсвічує дорогу.
І ти не спиш? Мабуть, як я
гойдаєшся на хмарі.
Як розповісти солов’ям,
що ми уже не в парі…
Розлуки нашої творцям,
звичайно ж, я пробачу.
А як втлумачити серцям
про смуток і невдачу…
Яку мовчанню дав ціну –
з безсоння переймаюсь…
Втім, між рядків про таїну
ніколи не дізнаюсь.
До ранку десь зникають сни,
нема меж дивуванню.
Кому комфортніше без них:
Коханню чи Ваганню…
Дні у любові золоті
вгасають рік за роком.
Втішайся вже на самоті
весняним теплим кроком…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2019
автор: Полісянка