Суржиком по суржику

                                                   [i]«  Ще  один  раз  
                                                 і  більше  не  буду»  [/i]                                                                                                                                            
                                                                                           Сізіф
А  деякі  поети
тупі  як  школярі.
І  як  мені  за  єто
писать  коментарі?  
Усічені  ґлаґоли
сто  років  на  слуху.
Та  впертюхи  ніколи
не  чують,  –  ху  із  ху.
І  ніби  є  таланти,  
а  в  серці  –  наче  тать  
якісь  чужі  мутанти
не  припиня  писать.  
Їм  туго  слухать  фрази,  
а  то,  бува,  й  слова.  
Але  ж  тобі,  заразо,  
ця  тема  не  нова.  
І  хочеться  такого
або  таку  узять
та  за  совкові  роги
і  у,  і  на  послать.
Аби  запам'ятало,  
якщо  не  доганя  –
коли    папуг  чимало,  
не  щезне  кацапня.  

Коротка  інструкція:  [i]скопіювати  цей  опус  у  середовищі  сучасного  (вивіреного  і  опрацьованого  розумними  професійними  людьми)  word.  docx,  і  впевнитись  у  тому,  що  підкреслені  червоним  кольором  неживі  слова  –  це  русизми,  покручі(карочє  –  суржік),  і  пам'ятати,  що  ця  хуторянська  класика  своє  вже  віджила.
Прімєчаніє:  якщо,  наприклад,  слово  тужИть  не  підкреслене,  то  можна  сообразіть,  що  словник  розпізнав  його  як  правильне  слово  з  наголосом  на  у.
Це  не  переворот  у  граматиці,  це  правила  здорового  глузду.  Але  якщо  хочеться  і  далі  калічити  свої  творіння,  то  з  Богом,  Парасю.  Лопати,  якою  копаєте  собі  яму,  із  рук  ніхто  не  вириває.
[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824474
Рубрика: Сатира
дата надходження 07.02.2019
автор: I.Teрен