У кожного є злети і падіння,
Таке непрогнозоване життя...
Коли настане час збирать каміння,
Приходить запізніле каяття...
Здавалось,, все надійно і чудово,
І все було, як ти хотів,
Та відкривав ти душу помилково,
Вважаючи за друзів - ворогів...
Коли життя текло рікою,
Успішність і кар'єрний ріст,
То не один був спалений тобою
До берега свого надійний міст...
Подачки ти сприймав, як нагороду,
А коло "друзів" - як престиж,
А хто співав солодку оду,
Встромив у спину гострий ніж.
І ти живеш у замкненому крузі,
Немає віри, сили і мети,
До справжніх і хороших друзів,
Давно тобою спалені мости...
Та скільки вистачить терпіння,
В душі гіркого каяття...
Збирать розкидане каміння
Примусить доля і життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822467
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2019
автор: LubovShemet