Не гніться, верби, до води,
В ній не шукайте долі,
Корінням туги назавжди
Ви опинилися в неволі.
Не плачте скрипом давнини
І не клоніть гілками
Ті пишні крона сивини,
Що осипаються квітками.
Не мрійте, верби, про любов,
Водою ж плещеться кохання,
І зашуміть недолею, немов,
Сьогодні ви плекаєтесь востаннє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821587
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.01.2019
автор: GortenziaYulia