Ти від себе, коханий мене відучаєш,
Робиш все, щоб Тебе якнайшвидше забула.
Моїх днів вже собою Ти не розпочинаєш,
І все те, що було, щоб пройшло, промайнуло.
Ти не хочеш, щоб я за Тобою скучала,
Щоб не мучила мріями тихих надій.
Ти не хочеш, щоб я вечорами Тебе виглядала,
Й не робила ніяких ні спроб, ані дій.
Ти волієш забути, а я це зробити не можу,
Бо важливо минуле і в нього висока ціна.
Тож, пробач, що Тебе я так часто тривожу,
Це від того, що я бути просто не можу одна.
14.01.2019 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821419
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2019
автор: Валентина Рубан