це ж якщо йти до обрію куделями стежок
витинанками правити свято
ніч бо розгубиться сміхом лелечих казок
сон заплететься у травах зім’ятих
не відпущу твою долоню – то єдина моя Аріадна
коли стільки навколо спокус і зваб
дзвоном тугим розіллюся у поле кульбабове
прозвуком сонця світ твій в мені ожива
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820711
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2019
автор: Радомір