Мій потяг спинився. Кінцева. Пора.
На порваних струнах не грають.
Сьогодні, на диво, і кава гірка,
Солодка ж, коли обіймають...
Ти каву не пий. Допивай те вино
Прокляте.. Крізь темінь лети!
Ти поруч... Навіщо ? Для чого? Давно?
Незчулась, як вже не втекти...
І потяг поїхав. А ти? Ти ж з не з ним!?
Кричати б услід... Зупинити...
Мовчу, бо не вмію , а безліч ще зим.
Хотіла б з тобою прожити.
Помчатись самій би , дорога велична
У прірві над втраченим раєм.
Сьогодні пишу аж занадто незвичне
"Не їдь, бо, здається, кохаю... "
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820470
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.01.2019
автор: Анна Януш