Відкрите в теплі сутінки вікно,
Шумить, немов живе, у пляшці море.
До серця едельвейси притиска,
стоїть Вона, і дивиться у гори.
Повітря пахне шелестом книжок,
Де кожна книжка – світ, а в ньому - долі…
По палітуркам пальці шурхотять
І серце б’ється. Мабуть, просить волі!
Струнка постава, очі – оксамит.
Перо в руках, мов пензлик, тріпотіло.
Як іскорка із теплої руки,
Знялося слово й в небо полетіло!
Ця жінка силу слова зберегла.
Не кваплячись, зростила з нього мрію…
А як сльозами очі залива,
Всміхалась і казала: «В краще вірю!»
2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.01.2019
автор: Diana Kravchenya