Стефкові пригоди (Гумореска)

Боже  милий  туті  свєта,  то  одні  видатки,  
Залишив  їм  на  базарі  усі  річні  статки.
Цілий  рік  складав  докупи  туту  копійчину,
Ну  а  нині  всьо  м  лишив  за  ідну  годину.  
Моя  Касі,  як  той  вітер,  всьо  мете  до  торби,
А  мені  вилазіт  кили,  а  також  і  горби.
Як  но  свято  -  навіть  майтки  треба  прикупити,
Полатай  ше  ті  жи  маєш,  ше  можна  носити.
Нє,  не  хоче...  дай  нові,  внизу  з  фальбанками,
Добре,  Касю,  йду  ти  куплю,  бо  не  хочу  драми.
Сніги  метут  -  кінець  світа,  ніц  юш  сі  не  баче,
Касі  «Ладу»  так  пакує,  жи  мало  не  плаче.  
Зєть  за  руль,  а  донька  збоку,  Касі  сіла  ззаду,
А  мені  нема  юш  місця  -  ото  маю  зраду.  
Залишили  ми  торби...  йду  ,  беру  маршрутку,
Так  мі  втисли  в  середину,  як  ту  сирну  грудку.  
Ні  дихнути,  ні  перднУти,  а  ні  втерти  носа,
Збоку  пані  сі  товкла,  як  би  була  боса.
Пахло  хлібом,  кобасов,  також  оселедцьом,
З  того  всього  ми  пекло  навіть  коло  серця.
Шофер  тихо  гальмував  до  каждого  стопа,
Моцно  єйці  я  тримав,  бо  ми  буде  ж...
Касі  пляцків  не  спече,  і  струцлі  не  буде,
Буду  потім  вінчував  до  псячоі  буди.
Залишилосі  юш  трохи  до  моєї  хати,
Чую  ззаду,  за  плечима,  прозвучали  «мати».
Я  сі  тихо  розвернув...  Боже!  Мої  єйці...
Так  стікали  по  тій  пани,  як  вода  на  скельці.
І  відразу  мерзли  круто,  бо  мороз  тріскучий,  
Ото  маю  нині  кару...  стою,  як  над  кручев.
Пані  зблідла,  рот  скривило,  така  -  вся  у  гримі,
Від  білку  ї  писок  стєгло,  як  корові  вимя.
Галька  хлюпала  воливов,  Місько  тер  газетов,
Пані  стала  чось  чорніти,  як  той  перед  смертев.
Я  тихонько  сі  молив,  бим  сі  лишив  жити,
Хоч  би  м  свєта  перебув,  ше  не  хочу  гнити.  
Що  я  Каси  юш  повім,  де  сі  діли  єйці,
Вна  ми  нині  розипне,  повісит  на  жердці.  
Дзвоню  Куму:  -  Виручай,  най  десь  заночую,
Бо  як  верну  сі  додому...  бідоньку  юш  чую.  
Нічку  в  Кума  ночував...  приплів  сі  до  хати,  
Мої  всі  в  дверьох  стояли,  як  туті  солдати.  
Касі  плакала  всю  нічку,  діти  сі  молили,
Так  мі  моцно  цілували  і  всьо  ми  простили.
Я  позичив  в  Кума  грошей,  знов  їду  по  єйці,
Зєть  везе  мі  юш  машинов,  зачиняє  дверці.  

Як  би  тих  не  було  свят,  було  би  нам  скучно-  
Тож  святкуйте  на  здоров`я,  почувайтесь  зручно.

(С)  Леся  Утриско

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819937
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2019
автор: Леся Утриско