Я так тебе кохаю,любий,
Ти-все найкраще у житті,
Торкнусь твоїх долонь гарячих,
У сірі очі загляну!
Як жаль,що старість
Нам з тобою не зустріти,
І захід сонця вже чекатимеш ти сам.
Пробач ,пробач мене ,коханий,
Що в казки нашої сумний кінець.
Пробач,пробач мене,єдиний,
Ти мріяв бавити онуків пустотливих,
Та лиш з небес всміхатимусь я вам.
Пробач,пробач мене,мій рідний,
Що інша приголубить вже тебе!
Я б все на світі віддала за те,
Щоб у твоїх очах ще сотню літ тонути,
Щоб донечкам волосся ніжне
Уранці рано гарно заплітати!
Та моїм мріям не судилося здійсниться.....
Пробач,пробач мене,коханий,
Твоя самотність стукає у двері!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819311
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2018
автор: Зозуленька