Шумить, снігами завиває,
А я в домівку повертаю
У чуднім сні, не наяву,
Снігами білими знов йду
В свою оселю, де батьки.
Де баба з дідом вже старенькі,
А ми ще діти- так маленькі:
І огортає враз тепло,
І час, де весело було -
Дід колотив із моркви юшку,
А баба різала нам грушку.
Варила борщ на кухні мама
І веселилась разом з нами,
І батько сніг повідгортав,
А він все падав, тай лягав
На чисту душу, що в дитини.
Шукаю нині тої днини
І того снігу, тих морозів,
І щастя того - наче грози,
Минуло... наче й не було
І десь життя вже відцвіло.
Біжить за обрій... не огляне
Лише у сни мої загляне -
І я щаслива... хай це сон,
Хай незакінчена година,
А в ній уся, свята родина,
І тепла хата, і добро -
Ох! Як то весело було...
(С) Леся Утриско
Картина Олег Шупляк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817480
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2018
автор: Леся Утриско