Сніжинки неначе метелики білі,
Тихенько на віти ялиноньки сіли.
Всміхнулись до мене, так весело й ніжно
І нас запросили у зиму цю сніжну.
До тебе спішу мій коханий із вітром,
А місяць в дорозі для нас буде світлом.
В обійми мене ти пригорнеш до себе,
Зима закружляє у парі із небом.
З тобою ми поруч, а з нами наш вечір,
Торкаються руки, лягають на плечі.
Мов лебеді білі піднімуть на крила,
У казку з тобою нестимуть вітрила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2018
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)