Холодно, так холодно мені,
Безлад у душі і у країні,
Оптимізм десь глибоко на дні,
І надії жевріють в руїні.
Так самотньо, хоч сиди і плач,
Тіні за вікном рахуй колючі,
Зорі в небі поглядом познач,
Чи оглянь великі, сніжні кручі.
З дня у день рутинний часохід,
З дня у день одні і ті ж проблеми,
Стрімкий час – як птаха у політ,
Забирає в вирій з віршів теми.
За півночі важко так заснуть,
Вже будильник ранок калатає,
Щоби знов шукать життєву суть,
В просторі, в якім її немає.
27.11.2018
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815473
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.11.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч