Як виходимо з дому у путь,
Цвіт дитинства, здавалося, губим,
А його матері наші любі
Крізь роки, мов святиню, несуть.
Не упустять на дні й на горі,
Не допустять іржі чи намулу,
Щоб, вернувшись на отчий поріг,
Його пахощі знов ми відчули.
Цей тонкий пелюстковий ажур
Бережуть матері всього світу,
Щоб від хижих морозів і бурь
Не розвіявся він пустоцвітом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2018
автор: Ніна Багата