Проснувся якось Тигр... Був сильний, молодий.
Себе в ріці побачив й подумав: "Он який! Мені б
царем тут бути, щоб кланялись усі. То не мочив би
лапи у мокрій цій росі."
Ото ж пішов по лісу. "Цар звірів я!" - казав
усім, кого він бачив, кого там зустрічав.
А ж тут назустріч Лев... здалека чути рик.
Та молодий наш Тигр вже перейшов на крик.
"Давай, - сказав, - змагатись! Хто перший добіжить
на кручу ту найвищу, де річка ця шумить".
Він навіть не послухав, що Лев сказать хотів, а
миттю розвернувся й стрілою полетів. Ламав кущі
й дерева, бо ж дуже поспішав. Він багатьох пора-
нив, багато затоптав. Коли прибіг до кручі - там Лев
уже стояв!
Отак провчив нахабу могутній, мудрий Лев.
Не сам... усі признали його своїм царем.
Бо знав той Лев дорогу, якою треба йти, щоб швидко
і успішно добратись до мети.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815189
Рубрика: Байка
дата надходження 25.11.2018
автор: Надія Башинська