Летять за обрій птахи і літа:
Одні, щоб повернутися додому,
Та час не повертається, відомо,
Як не тече до витоку ріка.
Такий закон у вічності, мабуть,
Що час тікає, мов пісок крізь пальці,
Та й ми давно вже не неандертальці,
Бо на регресії лежить табу.
Нема і лиха в світі без вини,
Своє тавро на внуках ставить, дітях,
Нагадує, що є вона у світі,
І тиша не німа – вона дзвенить.
22.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814510
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.11.2018
автор: Ганна Верес