Кущі глодові у ярку глибокім
Давно ростуть і квітнуть навесні
І пробиває шлях у світ широкий
Джерельце чисте там із-під землі.
Зробився вже струмочок гомінливий
Та зеленіє рясно осока,
Та й вільха там, де мокро має силу,
В саме болото корені пуска.
Там влітку бузьки походжають важно,
Шукають харч для своїх діточок,
Можна побачить навіть дику качку,
Це значить - поблизу десь є ставок.
Як прийде осінь - червоніють стиглі
На кущиках глодових ягідки,
Листочки облетіти ще не встигли
То й багряніють ними всі гілки.
В цьому ярочку я не раз бувала
І навесні, і влітку й восени,
Красою дивною тією милувалась
Аж до холодної студеної зими.
Але вона також тут не дрімає,
Засипле снігом, заморозить скрізь.
І лише джерело не замерзає,
Водиця чиста з нього струменить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814399
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.11.2018
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський