П’ятнадцять років виткали «Криниці»
Поетів музи й Господа рука.
Колише небо рання зоряниця,
Й пливе віршів невипита ріка.
Колись з Ічнянщини дівчам я вилітала,
Щоби пізнать незвідані світи.
Сьогодні знов сюди я завітала,
І цей момент во істину святий.
Знайшла в «Криниці» друзів я по слову,
А це є те, чим кожен з нас живе,
І полилась між нас свята розмова,
Адже земляцтво всі кордони рве.
Немає тут паролів, а чи кодів –
Є спільна для всіх нас – одна земля.
Ми доньки і сини свого народу,
Тому земля нам душі всім зціля.
Зі словом душі наші молодіють,
Чарівності йому не позичать,
І стеле воно кожному надію
Й святу підтримку вірного плеча.
Ми в осені купаємось глибокій,
У косах щедрі жмути сивини,
І вже не є бар’єром наші роки,
Хоча дорослі й доньки вже, й сини.
І лиш «Криниця» юна й неповторна
Долає свій п’ятнадцятий рубіж.
Звертаюся я щиро й молитовно:
«Хай не замуляться джерела у тобі!»
18.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813922
Рубрика: Присвячення
дата надходження 15.11.2018
автор: Ганна Верес