Супротив хвиль і сонцеблиски.
Відшвартувались від колиски
Каліфорнійської затоки
На кораблі. Притихли кроки.
Мотор гуде, збиває піну.
А як же хочеться дельфіну
Погладити лискучу спину —
Танцює красень без упину,
Веде грайливо нас у води,
Де море бризу і свободи.
На острові живуть лінивці
І неабиякі мисливці —
Заморські леви ластоногі,
На каменях сидять, вологі,
І сушать хутра, під ричання, —
Вже повернулись з полювання.
Китів не видно у цю пору,
Фонтанів їхніх, що угору
Пускають струмені водиці;
Не чути голосу самиці.
Долаєм милі океанні,
Минаєм острівки туманні,
Причалюєм у гавань тиху.
Нам горизонт дарує втіху —
Червоні води надвечірні
Горять вогнями, як у прірві,
На заході, що у світінні
Купає сонцебокі тіні.
Ті мерехтять в загравах рясно.
Чудова подорож! Прекрасна!
20/10/18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2018
автор: Lana P.