Осінній...
Осінній день, таки осінній...
Холодний подих з-за плеча.
І ранки присипає іній,
І вітер грає у “ квача”.
Жбурляє листя на долоні,
Неначе злитки самоти.
Стоять берези у поклоні
З вітрами вже давно на “ ти”.
А верби віття похилили
Букетами осінніх свіч.
Дощі фіранки перемили
Небесних вікон навсібіч.
Жовтаво фарба розлилася
У вишиту канву окрас.
І по-осінньому тераса
Розквітла в “профіль і анфас”.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812042
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.10.2018
автор: Тетяна Луківська