Ніколи не пиши, якщо не знаєш,
Чого не бачив і на шкурі не відчув.
Воно зовсім не те що уявляєш.
Убогий досвід жителя нори
Не відчуває велич простору з гори,
Ніколи не пиши, якщо не знаєш,
Чому жадаючи любові від других,
Не думав сам чи щиро ти кохаєш.
А може не хотів кохати, ні любити.
Ніколи не задумувався, як то жити.
Ніколи не пиши про дальні мандри,
Якщо не рушив за поріг,
Бо люди від народження не іхтіандри.
Написаному буде гріш ціна,
Потонеш, а брехня підніметься із дна.
Ніколи не пиши, якщо не старцював,
А жадібність тебе не покидала.
Все загрібав, своє чужим балансував.
Коли нещасний руку простягав,
Ти не ділився з ним, ховав.
Ніколи не пиши про те чого не знаєш…,
Але пиши, коли вже ж хочеться, пиши,
Та знай що дане Богом викривляєш.
Пиши, та дам тобі одну пораду,
Написане клади собі в шухляду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806440
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.09.2018
автор: Ivan Kushnir-Adeline