29 серпня – День пам’яті
***
І став червоним, той зелений коридор...
І стало чорно...від облич вдовиних...
І стало страшно від дитячих доль...
Від сліз гірких сирітських безнадійних!
Від поглядів безмежних материних,
Від серця, що зупиниться ось-ось!
Ховаючи своє єдине – сина...
Від горя, що на всіх на нас звалилось,
Зневіри, що це з нами відбулось!
Від то́́ртурів безжалісних звіриних,
Що бачити довкола довелось!
І боляче, від слів липких судді...
Бо, ти ж стріляв, як виявилось, винен!
Та, люди... вдома ж я, і на своїй землі!
Що робить в нас зі зброєю чужинець?
І, холодом чомусь, але не миром,
Повіяло від слова «перемир’я»....
(Та що там...адже витримав папір!)
Так «зберігає» всіх нас «русскій мір»!
І став червоним, той «зелений коридор»...
«Зелений» коридор... у саме пекло...
І навіть сонце зраджене померкло
Й обурено гарчав чужий мотор!
...війна – не закінчилась... вона – в нас!
Врятуйте світ! – полеглих нам наказ.
І, пам’ять про людей, що вже не з нами,
Тримаймо міцно між життєвими роками.
27.08 2018 Тетяна Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2018
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)