Дощить постійно день за днем.
Намокли дні календаря.
Земля наповнилась дощем
З тривожним гуркотом здаля.
Сумує хтось, а хтось рида,
Вливаючись у ритм грози.
Усе заповнила вода
З солоним присмаком сльози…
В думках – похмуре забуття.
І розум виправдань шука.
Чи має сенс таке життя?
Занадто кава вже гірка…
Дощить… Промокла нанівець
Оголеність душевних струн.
Не соловей, а горобець
У них заплутався – пустун.
І почуття сховавши в плед,
Знов на погоду наріка,
Сумує стомлений поет,
Холоне кава, бо ж гірка…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801243
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2018
автор: ЮНата