А я з Тобою не ходила в поле,
Під зорями ясними не стояла.
Не знаю, чи це в мене така доля,
Що я Тебе так щиро покохала.
Не зустрічались ми з Тобою вечорами,
Не призначав на вигоні побачення.
Воно, якось неждано спалахнуло.
Ну, в решті решт, хіба це має значення.?
Нам у саду не тьохкав соловейко,
І місяць з неба нам не посміхався.
Само застукало в грудях серденько,
А Ти на щось, на інше сподівався?
З Тобою я світанку не стрічала,
Цього з Тобою нам вже не пізнать.
Просто, у іншої Тебе я позичала…
Щоби від себе - вже не відпускать
28.07.2018р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801089
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2018
автор: Валентина Рубан