Зорі запалали у безмежнім морі
Радо привітались з місяцем ясним
Разом заспівали у небеснім хорі
Й заховались нишком у небесний дим…
Яснобокий місяць вмить по володіннях
Кинув своїм оком, як вельможний пан,
І пішов, довкола, по своїй орбіті,
Повагом котився, аж тріщав жупан.
Як плітки, промчали поруч дві комети
У думках лишили спогади про час…
Кілька тисяч років, як вони погасли,
Але тільки зараз слід дійшов до нас…
Вже на краї неба каганець сіяє
На наступний ранок сонцю вкаже путь,
Новий день на землю він благословляє…
А мені, ще й досі, не вдалось заснуть…
26.07.18 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800895
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.07.2018
автор: Інна Рубан-Оленіч