Любити – це уміти відпускати

[i](Подихи  розчарованої  душі)
[/i]
Зайшов  у  мережу,  а  Ти  в  онлайні,  
Але  до  мене  знову  Ти  байдужа.  
Лиш  в  пам’яті  слова  Твої  прощальні.  
Цей  літній  вечір,  як  зимова  стужа.  
Ти  вийшла  з  мережі,  а  я  римую  –  
Слова-думки  складаються  в  рядки.  
Твоє  питання  «Скільки  років?»  чую,  
Немов  вбиваєш  в  серденько  гвіздки.  
Можливо  Ти  мене  і  не  вартуєш,  
І  я  Тебе  не  вартий  –  так  буває…  
Можливо  з  іншим  весело  фліртуєш  
І  він  Твою  взаємність  відчуває...
За  Тебе  відчуваю  я  тривогу,  
В  душі  десятибальні  землетруси.  
Молитву  посилаю  щиру  Богу,  
Щоби  беріг  Тебе  від  зла  й  спокуси.
Є  в  кожної  душі  така  потреба  –  
Взаємності  від  іншого  чекати  
Не  хочу  бути  сталкером  для  Тебе,  
Любити  –  це  уміти  відпускати.  
Тест  не  пройшов  я  на  Твою  довіру,  
Ти  теж  мені  неправду  написала.  
Розчарування  відшукав  я  міру,  
Моя  душа  онлайн  заримувала…    

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2018
автор: Finist