Зізнання

[i](Подихи  закоханої  душі)
[/i]
Ти  не  прекрасна  фея,  не  богиня,
І  не  модель  спокусливо-тендітна…
Уста  -  червоні  ягоди  калини
І  карі  очі,  як  спекотне  літо.
Твій  голос,  як  мелодія  струмка,
Що  з  гір  собі  дорогу  прокладає.
Зі  мною  Ти  відверта  і  палка  –  
За  це  ще  більше  я  Тебе  кохаю…
Мене  Ти  прагнеш  зрозуміти  щиро,
Мої  невдалі  жарти  вибачаєш.
Твої  слова,  немов  цілюще  миро,
Що  Бог  нам  милосердно  посилає.
Для  Тебе  я  не  зайчик,  а  піон,
Що  гарно  до  очей  Твоїх  пасує.
Вночі  не  зміг  поринути  у  сон
І  слухав,  як  душа  любов  римує.
Було  усе  у  нашім  діалозі  –  
Тест  на  довіру,  вікова  дискримінація…
Шляхи  Господні  осягнути  ми  не  в  змозі,
Лише  йому  відома  комбінація
В  яку  складуться  наші  почуття.
Він  цей  букет  продовжує  збирати,
Нові  з’явились  барви  у  життя  –  
Яке  це  щастя  –  просто  покохати…

19.07.2018

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800432
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2018
автор: Finist