Заблимали в небі дві ясні зорі
Близенько, немов одна одну тримались.
Можливо, то янголи наші вгорі
В той час між собою про нас домовлялись.
В яких тільки ми не блукали краях,
Виднівся твій слід і відразу ж губився.
Замислило небо осяяти шлях,
Щоб ти в моїй долі нарешті зустрівся.
З тих пір мені інших не треба доріг,
За руку візьми й поведи без вагання.
Єдиною бути в обіймах твоїх
Для мене найбільше у світі бажання.
Гарячих сердець неземні почуття
Я вірю, що нам зберігати удасться.
Тепер лиш збагнула, що сенсом життя
Є просто щоденне невимірне щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799819
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.07.2018
автор: Світлана Вітер