[i]О. Г.[/i]
Мені здається. Ваша доброта
Зими не дійде.
В ній весна і літо –
Пора, коли ще сонце до зеніту
Росте й росте, мов квітка золота.
І вистачає Вашого тепла
На все.
На всіх.
Завжди.
і це я знала,
Та тішилася мрією зухвало,
Що я у серці Вашому жила
Не так, як інші.
Ні, не ідеалом,
Але й не просто кимось із загалу,
Як пасажир транзитний для вокзалу..
І все-таки я, мабуть, ним була.
Клює реальність знову мій висок.
Свята наївність! Як могла дозволить
Шукати для думок рожевий колір!
Бо я лише – звичайний колосок –
Один із багатьох – на Вашім полі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799029
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2018
автор: Ніна Багата