Від мене поховалися слова.
Чи в жмурки грають?
Чи вдались до бунту?
Позалягали, як в сухому грунті
Тугих зернят ображена братва.
Шукаю, кличу, але їх не чуть.
Мовчать. Немов за щось мене карають,
Їм треба сонця, теплого дощу,
Та тільки зараз в мене їх немає.
Немає. І слова, немов чужі.
Напевне, ждуть, як засвічусь любов'ю.
Не йдуть у вірш. Чи їм здаюсь сліпою,
Чи вгледіли пов'язку на душі?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798915
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2018
автор: Ніна Багата