Із друзяками гульбанив
Коля до півночі
В честь від'їзду його жінки
На гандель до Польщі.
Ну а зранку він зірвався
Й навіть без похмілля
Вхопив скрипку й погнавсь грати
У Грабів весілля.
Й аж на другий день забави
Спромігся згадати,
Що мав тещу попросити
Свині годувати.
-Ну, - подумав він собі,
-Що буде - то буде!
Переб'ються без їди,
Свині - то не люди.
Повернувсь на третій день,
Всипав чиру в миску,
Привідкрив у стайню двері,
Бачить - сплять кнуриська.
Лиш почав він виливати
Їду у корито,
А свиня за ногу "хап"
І почала гризти.
Ледве вирвав Коля ногу
Й давай звідти "дерти",
Ну а свині за ним услід,
Злющі, мов пантери.
Гнав, як куля кругом стайні,
Аж згубились сподні,
Та кнурі не відставали,
Хоч три дні голодні.
-Як догонять, - шепче Коля
Зжеруть скотиняки!
І став дертись на черешню,
Як від псів котяка.
Взялись свині стовбур гризти,
Але повтікали,
Бо на них щось неприємне
Зверху подзюрчало.
Визирав він із черешні,
Як з вишки солдати,
Поки свині чир не сперли,
І не лягли спати.
Відтоді їм догоджає
Краще, ніж дружині,
Носить їсти повні відра
Кожної години.
І чекає на Різдво,
Щоб настала змога
Відімстити тим кнурякам
За погризлу ногу.
8.7.2018.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798679
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2018
автор: тарпик