У перших променях світила
Звивалися чаїні крила.
Залопотіли над водою
Гагари дружньою юрбою.
Будили тишу їхні крики,
Тумани танули безликі.
Закліпав горизонт вогнями,
Летіли хвилі табунами,
Під ноги падали, безсилі,
Танцюючи у ретро-стилі.
Вершини лебедині зграї
Сліпили снігом небокраї.
Дзвінкоголосі водоспади
Збивали воду, без пощади.
В люмінісцентному промінні
Біліли хмаровиння тіні,
На берег падали дугою,
Зливались з піною морською —
Там, де полярні краєвиди.
Ми, подорожні непосиди,
Впивалися красою краю
У срібних бризках водограю,
Відчули сонця поцілунки*—
На тілі теплі візерунки.
*Поцілунок сонця
"Перша зустріч із сонцем після місяців темряви сповнена емоцій. Це відчуття яскравого світла і тепла на обличчі! Ви раптом усвідомлюєте цінність простих речей, які нам дарує природа і про які ми майже ніколи не замислюємося", — Еспен Андре Евердаль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2018
автор: Lana P.