Тонку берізку вітер обіймав.
По ній руками шастав озвіріло.
Зірвати лист за мить одну кортіло.
І щоб ніхто між ними обома
Не став. Щоб тільки він і...
біле тіло.
Як чоловік, для юнки застарий,
Дорвався до беззахисної вроди,
Аби зіщулити це диво горде.
Пожмакати. Відчути хруст кори.
Хоч силою, а все-таки скорить,
До себе прив'язать її свободу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.07.2018
автор: Ніна Багата