І ось ти вся - тендітна і п*янка.
Беззахисна і сповнена любові.
В моїй руці лежить твоя рука
І затишно нам в тихій цій розмові.
Нам лагідно.
Якби ж то не"якби"...
Хвилинна мить, а потім - розставання.
І змішуються прояви доби,
Пригадую плечей твоїх торкання.
Я одержимий голосом твоїм,
Бо тільки він лікує рвані рани,
Бентежить , наче перші солов*ї,
Що розтинають тишу вранці-рано.
Закоханий.
Вже сивий і смішний.
Та віриться, що там, колись,, чи нині
Ти погукаєш-скажеш : " Що ж, пішли -
Хай з*єднуються долі дві осінні!"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2018
автор: Валентин Довбиш