***

шалений  вік  летовищ  і  торговища  –
кудись  летять,  крамують,  десь  крадуть.
між  молитов  набожника  і  покруча,
немов  гриби,  святилища  ростуть.
і  невідомо  Боже  чи  не  Богове,
оте  усе  в  золочених  вбраннях.
то  лиш  до  свят  –  поезіями,  догмами,
а  далі:  хто  кудою,  навмання.
отак  ішли  –  минали  і  губилися,
обітовані  втративши  стежки.
а  мрія  –  незагнуздана  кобилиця
гайнула  понад  обрії,  таки.
і  все,  що  любе  –  згаяне,  забулося,
на  цій  землі,  де  все  чомусь  не  так.
печуть  огнем  пустопорожні  вулиці
німіє  вись  від  «братових»  атак…
відтак  мужі  мудрують  і  офірують,
їм  світ  –  тупе  захрестя  і  не  більш.
і  гомонить  невіруючий  «вірую»
впустивши  у  скарбницю  вбогий  гріш.
вже  та,  що  охрестили  солов’їною  –  
не  солов’їна  з  «доброї»  руки…
а  де  межа,  стражденна  Українонько?..
бо  те  безмежжя  далося  взнаки…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796845
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.06.2018
автор: Леся Shmigelska