Пробач мене, моя кохана,
Що змушував вставати зрана,
Коли пекло, коли кричав,
А інколи, як сич мовчав.
Що лишню пив із другом чарку,
Дивився ніжно на шинкарку.
Не все робив, що обіцяв
І без підстав, як пес гарчав,
Пробач за сльози, за розлуку,
За те, що ти терпіла муки.
За мою грубість без жалю,
Я все ж таки тебе люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2018
автор: Віталій Назарук