Громовиця в душі,то зрадниця
Відчуваєш її ще задля.
Відвести б її в пору за межі
Та кармічна завіса стійка.
Ніч,за вікном заштормило
Градом б"є і людську суєту.
Все важливо в час зливи
Та природа зуміє вторить.
Та коли у душі громовиця
Зтишуй хід,щоб встояти на двох.
Власник ти ж енергетичний
Випар має фізичний ефект.
Будь ,що будь,а собою лишися
Ця розбіжність між ні і так
Втамує достатність границі
І проллється із тиха слізьми.
І настане і спокій і міра
У собі із думками ,з людьми.
Громовиця душі то,як ліра
Коли сум,вона плаче з глибин.
15.06.2018р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795687
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.06.2018
автор: Плискас Нина