Кинула «мента» пoдрУга –
Чергова дістала свара.
Часті свари чув папуга
І собі кричав: - «Ментяра»!
Чоловік терпів наругу –
Грубі викрики типові,
А тоді віддав папугу
В руки доброму попові…
Час минув. Напала туга.
І не витримав бурлака,
Він приїхав до папуги –
Той сидів і не балакав.
- Не впізнав? Це ж я – «ментяра»! –
Словом зачепив пташину.
Відповів поважно ара:
- Пізно каєшся, мій сину!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794278
Рубрика: Гумореска
дата надходження 03.06.2018
автор: Микола Базів