Застигав вогонь. І страждала ніч.
Та не в тому річ,Та не в тому річ.
Місяць колесом покотився геть
Бо ридав навзрид молодий поет.
Був закоханий, був окрилений,
Був повінчаний… Став знесилений.
І біжить сльоза – в прірву падає.
Зірка із небес – ні! Не радує!
Де ж ти музо, де? Плаче, мов дитя.
Раптом змовк на мить, і серцебиття
Вповільнило хід … І забилося
Бо це просто сон. Ну й наснилося!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793163
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2018
автор: Світлана Петренко