Ґаетано Доніцетті, Еліксир кохання: Дія 2 сцена 7. Арія Неморіно

Лібрето:  Феліче  Романі

Зрадно  сльоза  прихована

Зрадно  сльоза  прихована
Їй  із  очей  потекла...
Наче  дівчатам  радісним
Заздрісною  була.
Що  ще  шукати  мені?
Що  ще  шукати  мені?
Л́ю́бить!  Так,  лю́бить  –  це  бачу.  Це  бачу.
Хоч  би  на  мить  пульсацію
серця  її  відчуть!
Наші  зітхання  з’єднані  –
моє  і  її  щоб  почуть!
Пульсацію,  пульсацію  відчуть,
зітхання  моє  і  її  почуть...
Небо,  щоб  померти  міг;
І  більш  нічого,  нічого.
Ах,  небо!  Щоб  я  померти  міг!
І  більш  нічого,  нічого.
Щоб  вмерти  міг,  з  любові  вмерти  міг!

Gaetano  Donizetti,  L'elisir  d'amore
Una  furtiva  lagrima  

Una  furtiva  lagrima  
negli  occhi  suoi  spuntò...  
quelle  festose  giovani  
invidiar  sembrò...  
Che  più  cercando  io  vo?  
Che  più  cercando  io  vo?  
M'ama,  Sì,  m'ama,  lo  vedo.  Lo  vedo.  
Un  solo  istante  i  palpiti  
del  suo  bel  cor  sentir!..  
I  miei  sospir,  confondere
per  poco  a'  suoi  sospir!
I  palpiti,  i  palpiti  sentir,
confondere  i  miei  coi  suoi  sospir...
Cielo,  si  può  morir;  
di  più  non  chiedo,  non  chiedo.  
Ah,  cielo!  Si  può!  Si,  può  morir!
Di  più  non  chiedo,  non  chiedo.
Si  può  morire!  Si  può  morir  d'amor.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792348
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 19.05.2018
автор: Валерій Яковчук