Довгождані дощі полоснули з небес,
Ожило за хвилину довкілля.
Змилосердивсь над нами нарешті Зевес,
Чисті стали листочки і гілля.
А трава зацвіла, піднялась догори,
Спориші заплелися у коси.
Як ми довго чекали такої пори,
Щоб дощі засріблились, як роси.
Всі городи ураз піднялися кругом,
Господині молитви возносять.
Вже не гонять до річки коней батогом,
Люди в Бога дощу й далі просять.
Бо травневі дощі – це земна благодать,
Буде дощ – буде хліб і до хліба.
Нехай краплі дощу перламутром горять,
Ну а більшого нам і не треба…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791618
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.05.2018
автор: СЕЛЮК