Холодна північ... Вітру поцілунок
Гартує серце вихором штормів.
Несу крізь урагани я дарунок,
Тобі, моя Селено, моря спів...
І не благаю милості Фортуни!..
Згубив координати пелюстків –
Насіяних тобою квітів. Струни
Лунають ніжно краплями дощів.
А море! Amor! Ти знаєш, не забуду
Я синь твоїх чаруючих зіниць.
Немає карти, компас у нікуди
Веде по хвилях гострих колісниць.
Ловлю за нитку місячні етюди...
А шлях покаже сяйво зоряниць.
Селе́на, Ме́на — у давньогрецькій міфології — богиня Місяця
Форту́на — римська богиня щастя, долі, добробуту, успіху.
© Володимир Верста
Дата написання: 09.05.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791058
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 09.05.2018
автор: Володимир Верста