Зажеврів світанок, чую - у мої двері стук.
Так-сяк одягнувся і сам відчиняти йду.
"Хто там?" – я гукаю. Хто міг в оцю рань прийти?
Старий селянин, ісповнений почуттів,
прийшов іздалеку вином пригостити мене.
Його турбує мій з нинішнім часом розлад:
"Ти вдягнений у лахміття, попід дірявою стріхою спиш,
але чи в цьому людини ісправжній шлях?
Усюди у світі підтакуючи у честі.
Хочу, пане мій, щоби з брудом мирським і ти плив! "
Я дуже зворушений, батько, сим словом твоїм,
але згоди з світом ніколи я й не шукав.
Закрайком об'їхати може і не дивина,
зрадивши правду свою, я, що ж, не зіб'юся з шляху?
Так сядемо поки і борг віддамо вину.
Мою колісницю не завернути назад!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790938
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2018
автор: Тао Юань Мін