П'є жадібно земля травневий дощ,
Вмиває ним своє сухе обличчя.
Грім блискавку до себе в гості кличе
Покуштувала щоб зелений борщ.
Весна дощем нарешті розродилась,
Його чекав давно вже спраглий світ.
Нектаром мироточить диво-цвіт.
Цей дощ направду нині — Божа милість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2018
автор: Патара